hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Українська Держава (1918 р.)


Закон “Про громадянство Української Держави”

(2 липня 1918 р.)


2 липня 1918 р. – Закон “Про громадянство Української Держави” 2 липня 1918 р. – Закон “Про громадянство Української Держави” 2 липня 1918 р. – Закон “Про громадянство Української Держави”


_______________________________


Затверджую: Павло Скоропадський

2 липня 1918 р. Київ

Посвідчив: в. об. Державного Секретаря Ігор Кістяковський

Ухвалений Радою Міністрів
ЗАКОН
Про громадянство Української Держави

I

1) Під громадянством Української Держави розуміється та державно-правна приналежність людини до неї, що надає особі права та обов’язки українського громадянина.

2) Громадянину Української Держави забороняється одночасно бути громадянином чи підданим іншої держави.

3) Уся повнота політичних прав в Українській Державі, в тім числі активне та пасивне право участі в виборах до публічно-правових установ, а також право державної і публічно-громадянської служби, належить тільки громадянам Української Держави, але ж на них упадає й обов’язок дбати всіма силами про добро Української Держави, не жалкуючи для неї навіть свого життя.

Примітка 1. На державних та публічно-громадських посадах чужоземці можуть служити в тих установах, де це допускається винятковим законом.

Примітка 2. До видання нового закону про державну службу Закони Російської Держави про цю службу мають чинність і в Українській Державі.

4) Усі Російські піддані, що пробувають на Україні під час видання цього закону, визнаються громадянами Української Держави. Хто з них не схоче підлягати цій постанові, той мусить подати про те заяву місцевому старості на протязі місяця від дня одержання цього закону на місцях для запису в особливий алфавит підданих і громадян чужих Держав.

Примітка: Особи, які з російського підданства не перейшли до громадянства Української Держави, повинні одержати від свого уряду національний документ про свою особу, а до того повинні одержати від місцевого старости посвідчення на право перебування на Україні, яке дається на строк не більш як 6 місяців.

5) Усякий, хто народився на території України, хоча би він постійно перебував поза межами її, має законне право лічитися українським громадянином при умові, коли він подасть про те заяву на протязі року після досягнення повноліття. Повнолітні ж в час видання цього закону повинні подати таку заяву на протязі року після оголошення закону.

6) Ті особи, котрі самі або їх батьки осіло перебували на Україні або під час видання цього закону перебувають поза межами її, можуть звернутися на протязі одного року від дня оголошення цього закону з проханням про зачислення їх до громадян Української Держави.

Примітка: У випадку пропуску строку, зазначеного в цій статті, прохання про прийняття до українського громадянства належить до розгляду, коли особа, яка просить, докаже, що пропуск стався по уважних причинах.

7) Особи, що зазначені в ст.5 і 6 цього закону, прохання свої про українське громадянство подають на місцях свого перебування найближчим до них закордонним представникам українського уряду, котрі по розгляді відповідних доказів видають їм посвідчення про українське громадянство, одночасно сповіщаючи про списки таких осіб уряд свого краю і влада держави, при якому вони пробувають. Не забороняється особам, котрі по уважній причині не мали змоги звернутися до українських представників поза кордоном, звертатися з відповідними проханнями до адміністраційного відділу окружного суду по місці свого приїзду на Україну.

8) Інші особи набувають собі право українського громадянства:

а) народженням від громадян Української Держави б) шлюбом чужоземки з українським громадянином в) усиновленням чужоземця до 17 років громадянином Української Держави г) натуралізацією.

9) Право громадянства набувається через натуралізацію при умовах:

а) коли особа має правоздатність та дієздатність б) коли вона перебуває на території України на протязі 3-х років в) коли вона має спроможність годувати себе й родину.

10) Крім цього громадянство Української Держави можуть придбати такі особи: а) Українська громадянка, що пішла заміж за чужоземця, коли цей шлюб спиниться з ним б) народжені від шлюбу з чужоземцем діти української громадянки, які після скасування шлюбу залишаються коло матері в) чужоземці, які скінчили вищу чи середню школу на Україні та не пізніш 2-х років після скінчення освіти подали прохання про прийняття їх до Українського громадянства г) чужоземці, які зробили Українській Державі значні послуги. Перелічені в цій статті особи приймаються в Українське громадянство, коли оселяться на Україні і зроблять заяву про своє бажання бути українськими громадянами.

11) Право громадянства, придбане згідно з 8 та 9 ст. ст. цього закону, поширюється і на дітей осіб, що стали громадянами, коли ті діти не дійшли до 17 років.

12) Всім, хто просить про приймання до Українського громадянства, може бути відмовлено задоволення їх прохань, коли маються відомості про їх ганебні вчинки, плямуючі професії або про можливу від них шкоду для Української Держави.

13) Прохання осіб про приймання до громадянства Української Держави, виключно осіб, зазначених в ст.5 і 6, подаються до Адміністраційного Відділу Окружного Суду по місці перебування прохача. При Проханні чужоземцям чоловічого полу, підлягаючого по закону своєї батьківщини військовій повинності, повинно бути додано посвідчення про те, що він виконав військову повинність або від неї вільний. Суд по розгляді прохання з боку всіх умов надбання прав громадянства учиняє постанову про призначення прохача громадянином Української Держави і після об’яви її прохачеві надсилає копію цієї постанови до відповідного Губерніяльного Старости.

14) Постанови Суду по справах про громадянство можуть бути оскаржені до Генерального Суду в 2-тижневий строк прохачем чи Губерніяльним Старостою. Строк цей лічиться для прохача від дня об’яви йому постанови суду в остаточній формі, а для губерніального старости – від дня одержання в Канцелярії його копії постанови Суду; скарги подаються через той Адміністраційний суд, який склав оскаржену постанову.

15) Коли з боку Губерніяльного Старости не буде надіслано в певний строк скарги на постанову суду про прийняття до громадянства, Суд видає зацікавленій людині посвідчення про її українське громадянство.

16) Кожний прийнятий до Українського громадянства в порядкові ст.7 і 13 цього Закону повинен виконувати присягу на вірність Державі по прикладеному до цього тексту.

Примітка: Особи, які по переконанням своїм не визнають присяги, дають замість неї урочисту обіцянку в засіданні Адміністраційного Відділу Окружного Суду. Текст цієї обіцянки такий же, як присяги, тільки з пропуском слів: "та заприсягуюсь".

II. Втрата прав громадянства

(17) Право громадянства відпадає, коли громадянин Української Держави приймає громадянство або підданство іншої Держави.

18) Кожний громадянин Української Держави має право зректися громадянства України. Але ж те зречення розрішується не раніш як після трьох років перебування в Українськім громадянстві.

19) Хто без належного дозволу вступить до підданства іншої Держави, той підпадає карі, зазначеній в I ч. ст.325 "Улож. о Наказ", і йому забороняється повертання на Україну.

20) Заява про бажання зректися Українського громадянства подається до Адміністраційного Відділу місцевого Окружного Суду. В тій заяві з доказом по документах зазначається, до громадянства чи підданства якої держави прохач переходить. Коли громадянин Української Держави повинен відбувати військову повинність, то увільнення від громадянства розрішується тільки після того, як він документально докаже, що відбув цю повинність або по закону увільнився від неї. Увільнення від громадянства розрішується тільки тим, за котрим не лічиться ніяких недоплат по особистих податках.

21) Хто зрікся громадянства Української Держави, той має право прохати знову про прийняття в громадянство її не раніш, як через 5 років за часу виключення з громадянства. Виїмки з цього строку можуть бути тільки зроблені з розрішення Ради Міністрів.

22) Закон про громадянство, якого ухвалено Центральною Радою 2-4 березня 1918 р., скасується.

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб

В. о. Державного Секретаря Іг. Кістяковський


* * *
ДОДАТОК   
ЗАПРИСЯЖНЕ ОБІЦАННЯ
(Додаток до Закону про громадянство Української Держави)

Обіцяю та заприсягуюсь бути завжди вірним Українській Державі, як своїй батьківщині, охороняти інтереси Держави і всіма силами своїми допомагати її славі і розцвіту, не жалкуючи для цього навіть і свого життя.

Обіцяю та заприсягуюсь не визнавати другої Батьківщини, крім Української Держави, щиро виконувати всі обов’язки громадянина її, коритися її Правительству і всім підставленим од нього властям, завжди маючи на думці, що добро та розцвіт моєї Батьківщини мусять бути для мене вище моїх особистих інтересів.

Примітка: Особи, які не визнають присяг, дають урочисту обіцянку такого-ж змісту, але без слів: "та заприсягуюсь".

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб

В. о. Державного Секретаря Іг. Кістяковський


 
matrix-info БУЛАВА