hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник, Тетяна Бевз

Партія «РОДИНА»

Партія «РОДИНА» (попередні назви: Прогресивно-Демократична партія України; Партія «Нова генерація України») створена 25 липня 1999 р. на Установчому з’їзді у м.Києві як Партія «Нова генерація України». З’їзд затвердив програму і статут, обрав президента партії – Ю.Мірошниченка та президію. Зареєстрована Міністерством юстиції України 13 грудня 1999 р. (реєстраційний номер 1277). Центральні статутні органи: з’їзд, президент партії, президія. Місцезнаходження керівних органів – м.Київ.

Партія проголосила національною ідеєю створення заможної, авторитетної та впливової держави України. Основним ідеологічним постулатом є патріотизм. Метою – побудова в Україні постіндустріального (інформаційного) суспільства; об’єднання нової генерації громадян України для участі у виробленні державної політики щодо формування в Україні громадянського суспільства, правової держави із соціально-ринковою економікою; сприяння проведенню нової кадрової політики у системі державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом приведення до влади всіх рівнів нового покоління політиків-державотворців – активних, відповідальних, висококваліфікованих професіоналів.

16 січня 2002 р. II з’їзд партії ухвалив передвиборчу програму партії та резолюцію, у якій визначено, що «наше першорядне завдання – збереження інтелектуального потенціалу країни та формування нової національної еліти, перш за все, шляхом ефективного розвитку освітньої галузі...». Було затверджено виборчий список кандидатів у народні депутати до Верховної Ради України. Втім, представники партії обрані не були.

У листопаді 2005 р. партія заявляла про свій намір саморозпуститися й рекомендувала своїм членам увійти до Партії регіонів, однак 16 травня 2006 р. змінила назву на Прогресивно-демократична партія України і продовжила діяльність. У 2006–2008 рр. головою партії була С.Мірошниченко. 5 квітня 2008 р. відбувся VI (черговий) з’їзд ПДПУ, на якому С.Мірошниченко склала повноваження голови партії. Президентом партії обрано В.Кочуру. 20 серпня 2008 р. відбувся VII (позачерговий) з’їзд Прогресивно-Демократичної партії України, на якому її було перейменовано на Партію «РОДИНА», а її головою обрано І.Маркова. Партія змінила не лише назву, але й статут, програму, ідеологічні засади, керівництво та юридичну адресу. Керівні органи: з’їзд, голова партії, політрада. Місцезнаходження центральних статутних органів – м.Одеса.

У жовтні 2008 р. партію було фактично створено заново на базі депутатської групи «Родина» (утворена восени 2007 р. як Громадсько-політичне об’єднання «Родина») в Одеській міській раді шляхом реорганізації Прогресивно-Демократичної партії України.

Партія виступає за федералізацію України, інтеграцію України з Росією, Білоруссю та Казахстаном у єдине політично-економічне ціле, підтримує УПЦ МП, ратує за визнання російської мови в Україні другою державною.

Перевірка партії Міністерством юстиції України встановила, що VII (позачерговий) партійний з’їзд відбувся зі значними порушеннями законодавства. 2 вересня 2009 р. було прийнято рішення визнати реєстрацію партії недійсною, однак 14 грудня статус партії де-юре був відновлений.

Політичну активність партія виявляє у Криму та Одеській області. На міських виборах у м.Одесі партія здобула 20% голосів виборців.

У різний час партія випускала такі друковані органи, як газети «Нова генерація» та «За Родину» (російськомовна).

Павло Гай-Нижник, Тетяна Бевз   

Опубліковано: Гай-Нижник П., Бевз Т. Партія «РОДИНА» // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.358–359.


 
БУЛАВА