В’ячеслав Яремчук, Павло Гай-Нижник

Партія вільних демократів

Партія вільних демократів (ПВД) створена 25 вересня 1999 р. на Установчому (І) з’їзді партії у м.Києві групою підприємців на чолі з М.Бродським та В.Чайкою за назвою Політична партія «Яблуко». Зареєстрована Міністерством юстиції України 2 листопада 1999 р. (реєстраційний номер 1247). Центральні статутні органи партії: з’їзд, політична рада, президія політичної ради, секретаріат, ревізійна комісія; керівні особи: голова партії, перший заступник голови партії, заступники голови партії, голова секретаріату. Місцезнаходження центральних статутних органів партії – м.Київ. Упродовж 2000–2001 рр. партія зареєструвала 26 регіональних партійних організацій, чисельність яких у 2007 р. була доведена до 27 (АР Крим, обласні, міські міст Києва та Севастополя). На середину 2003 р. чисельність партії становила понад 13 тис. членів. Першим головою партії було обрано В.Чайку (до березня 2002 р.; з березня по червень 2002 р. – співголова), якого у червні 2002 р. змінив М.Бродський.

У Верховній Раді України ІІІ скликання (1998–2002 рр.) партія створила фракцію «Яблуко» (14 народних депутатів) і стала помітним явищем у суспільно-політичному житті України не в останню чергу завдяки лідерам – В.Чайці та М.Бродському, тогочасним народним депутатам України.

Назва партії, як і програма в цілому, були запозичені у відомої російської партії «Яблоко». Лідери партії розглядали свою організацію як нове для України політичне утворення – демократичну опозицію до «теперішньої влади», «позбавлену комуністичних і націоналістичних забобонів», партію європейського зразка, «здорового глузду». Згідно із програмою ідеологічною основою партії стали принципи лібералізму. Отже, було висунуто завдання обмеження правовими засобами функцій держави, захисту власності, свободи, миру та рівності всіх громадян перед законом, забезпечення пріоритету інтересів особистості над інтересами нації та держави.

Після невдалої спроби утворення виборчого блоку разом з Зеленою партією України–ХХІ (вилученої з Реєстру політичних партій України у грудні 2001 р.), партія взяла самостійну участь у чергових виборах до Верховної Ради України IV скликання (31 березня 2002 р.). ІІІ з’їздом партії, який відбувся 12 січня 2002 р., в атмосфері критики чинної влади була затверджена передвиборча програма у вигляді вірша Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти Людина?». Окрім цього, з’їздом були висунуті гасла, які мали окреслювати основні напрями передвиборчої агітації партії – «Менше податків для всіх», «Гідна робота та висока зарплата», «Достойна пенсія нашим батькам», «Життя без страху» тощо.

ЦВК зареєструвала від партії 104 кандидати у народні депутати Верховної Ради України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі та 135 кандидатів в одномандатних виборчих округах. Першу п’ятірку виборчого списку представляли: М.Бродський, В.Чайка, Д.Видрін, С.Одарич, О.Данилов (усі – члени партії). Під час виборчої кампанії партія разом з іншими учасниками виборчого процесу (Виборчим блоком політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», Виборчим блоком політичних партій «Виборчий блок Юлії Тимошенко» та ін.) увійшла до складу громадсько-політичного комітету «За чесні вибори». 24 березня 2002 р. у м.Києві під аркою Дружби народів у Першотравневому парку відбувся IV з’їзд партії, на якому її керівництво проголосило про перехід у жорстку опозицію до Президента Л.Кучми. В ухваленому з’їздом маніфесті висувалося завдання усунути конституційними засобами існуючий «злочинний» режим й виносився заклик до виборців підтримати опозиційні сили. Результати парламентських виборів виявилися для Партії «Яблуко» невтішними. У багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі її підтримали лише 299 764 виборців (1,15% голосів при 4-відсотковому виборчому бар’єрі). В одномандатних округах також не вдалося досягти позитивних результатів.

У 2002 р. сталися суттєві зміни в організаційній побудові Політичної партії «Яблуко». Так, березневим 2002 р. з’їздом партії було запроваджено інститут співголів (М.Бродський та В.Чайка). V з’їздом партії, який відбувся 15 червня 2002 р., інститут співголів партії було скасовано й головою партії обрано М.Бродського. Останній, як самовисуванець, взяв участь у президентських виборах у 2004 р. Здобувши у І турі голосування (31 жовтня 2004 р.) підтримку 16 498 виборців (0,05% голосів), він посів 13-те місце серед 24 претендентів. Окрім власного представника, партія підтримувала на президентських виборах кандидатуру В. Ющенка.

Починаючи з 2002 р., особливо під час акції «Повстань, Україно!», пов’язаної з боротьбою проти спроб фальсифікації результатів президентських виборів 2004 р., відбулося зближення партії із Всеукраїнським об’єднанням «Батьківщина» (ВО «Батьківщина»). У руслі настанов президії політради та політради Політичної партії «Яблуко», засідання яких відбулися у грудні 2004 р. та січні 2005 р., 1-м етапом VIII з’їзду партії (19 березня 2005 р.) з метою консолідації демократичних сил та забезпечення перемоги на парламентських виборах 2006 р. було схвалене рішення про її об’єднання з ВО «Батьківщина», у зв’язку з чим розпочався процес самоліквідації партії. У 2005 р. М. Бродський увійшов до складу політ-ради ВО «Батьківщина», у 2006 р. – обирався до Київради за списками «Блоку Юлії Тимошенко» (БЮТ) та став одним з керівників виборчого штабу БЮТу на виборах до Верховної Ради України V скликання (26 березня 2006 р.), до якої було обрано низку членів Політичної партії «Яблуко» як «безпартійних». У наступний час, в умовах переходу М.Бродського у жорстку опозицію до Ю.Тимошенко, 2-м етапом VIII з’їзду партії (17 грудня 2006 р.) було прийнято рішення про припинення процесу ліквідації партії й розпочато відновлення партійних структур. М. Бродського було знову обрано головою партії на новий термін.

Згідно із рішенням 3-го етапу VIII з’їзду, який відбувся 25 березня 2007 р., партія була перейменована на Партію вільних демократів. У зв’язку з цим у Верховній Раді України V скликання було утворене фракційне об’єднання «Вільні демократи», до якого увійшли п’ять народних депутатів – О.Данилов, В.Курінний, Д.Видрін, С.Потімков та Л.Стасів. Вони оголосили себе прибічниками парламентської демократії й виступили з критикою як «незаконних дій» правлячої коаліції у форматі Партії регіонів – СПУ – КПУ, так і опозиції, висловлюючи незгоду щодо розпуску парламенту.

11 червня 2007 р. відбувся черговий з’їзд партії, на якому головою партії було обрано мера м.Черкас С.Одарича, заступником голови – М.Бродського. До політради партії, зокрема, увійшли декілька колишніх засновників Громадянської партії «ПОРА» – Є.Золотарьов, А.Юсов та С.Пантюк.

У 2007 р. партія взяла участь у позачергових виборах до Верховної Ради України VI скликання. 31 серпня 2007 р. ЦВК було зареєстровано партійний виборчий список, який складався з 85 кандидатів, з яких більше 80% були членами партії. До першої п’ятірки виборчого списку увійшли такі члени партії: С.Одарич, М.Бродський, Д.Видрін, Л.Стасів та безпартійний М. Мельниченко. Передвиборча програма партії за назвою «Чумацький шлях» з основною ідеологемою «відновити прямий зв’язок та довіру між людьми та їхніми представниками у владі» пропонувала проведення в Україні радикальних реформ у політичній та соціально-економічній сферах. За результатами голосування, яке відбулося 30 вересня 2007 р., партія здобула підтримку 50 852 виборців (0,21% при 3-відсотковому виборчому бар’єрі), зайнявши 12-те місце серед 20 учасників виборів.

У 2010 р. один з лідерів партії – М.Бродський – як самовисуванець взяв участь у виборах Президента України, здобувши у І турі голосування (17 січня 2010 р.) підтримку 14 991 виборців (0,06% голосів). На виборах до місцевих органів влади 2010 р. партія спромоглася отримати 1 мандат.

Партійний друкований орган – газета «Яблуко».

Опубліковано: Яремчук В., Гай-Нижник П. Партія вільних демократів // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.299–301.