.jpg)
05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Павло Гай-Нижник
Онопенко Василь Васильович
Онопенко Василь Васильович (нар. 10.04.1949, с. Великі Крушлинці Вінницької обл.) – засновник і перший очільник Партії прав людини (ППЛ; створ. 1994 р.).
У 1969 р. закінчив Львівський електротехнікум зв’язку, у 1975 р. – Харківський юридичний інститут (спеціальність «правознавство). Впродовж 1975–1976 рр. – стажер Вінницького та Літинського районних судів. З 1976 р. – народний суддя (з 1980 р. – голова) Літинського районного суду Вінницької обл. У 1981–1985 рр. – заступник голови Чернівецького обласного суду. З 1985 до 1991 рр. – суддя цивільної колегії Верховного Суду УРСР. З 1991 р. – заступник міністра юстиції України з питань законодавства. У жовтні 1992 – серпні 1995 рр. – міністр юстиції України.
У 1994 р. захистив кандидатську дисертацію.
Після об’єднання ППЛ з Соціал-демократичною партією України (СДПУ) і Українською партією справедливості (нині – Українська партія Справедливості – Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців /СВІЧА/) був обраний головою Соціал-демократичної партії України. Голова СДПУ(о) у 1996–1998 рр. У 1998 р., після розколу СДПУ(о), заснував Українську соціал-демократичну партію (УСДП).
У 1998–2002 рр. – депутат Верховної Ради України ІІІ скликання від СДПУ(о), член фракції СДПУ(о), член групи «Незалежні»; з грудня 1999 р. – член фракції «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавства, систематизації законодавства України та узгодження його з міжнародним правом Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи. У 1999 р. балотувався на пост Президента України. Здобув менше 1% голосів виборців.
З травня 2000 р. – член Вищої ради юстиції України. Член Ради з питань реформування судової системи України (з 2004 р.). Член Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з 2005 р.).
Народний депутат Верховної Ради України IV скликання від Виборчого блоку політичних партій «виборчий блок Юлії Тимошенко». Очолював парламентський Комітет з питань правової політики. Був обраний суддею Верховного Суду України.
У травні – жовтні 2006 р. – народний депутат Верховної Ради України V скликання від БЮТ. Член Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. З 2 жовтня 2006 р. – Голова Верховного Суду України. У 2011 р. кілька суддів Верховного Суду України ініціювали скликання Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри його Голові, звинувачуючи В.Онопенка у тому, що він привносить політику у діяльність Верховного Суду України. Проте у березні 2011 р. Пленум Верховного Суду України не підтримав цю пропозицію.
Автор понад 70 наукових праць. За особисті заслуги у здійсненні правосуддя, внесок у забезпечення захисту прав громадян Указом Президента України йому присвоєно Почесне звання Заслужений юрист України (2005 р.).
Опубліковано: Гай-Нижник П. Онопенко Василь Васильович // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 р..). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.292–293.
15kanal112(3).jpg)
