«Вічність»
поезії
ЗМАГ?
Зашкрябати об вени леза край в сваволі Зазо́йкано, на вдиху видоху. Як скрип, У стогоні. Без корчу. Хай у кволій болі Вістря здригнеться з жаху й у захрип Затупиться у очманінні з крові волі Сталева міць клинка. Наче дитяти хлип Ковтне заточеність метал як вирок долі І згине гістрь його. Лише іржава сип Душитиме змарнілий блиск поволі, А пульсу дух це впише в манускрипт Та стягне перемогу в шрами захололі Й зга́сне між жил тесак, мов смолоскип.
16 лютого 2021 р.