Павло
Гай-Нижник

"Плинність"
поезії

		  

		                     Вінець

			 
			 Не переймайся чи десь пекло плáє.
			 На марно це. Лиш трéмтом клáца лік
			 До дзвону сýдного, який переламає
			 Твій раптом швидкоплинний вік.
			 І тільки той Дзвонáр високий знає
			 Хто впáде і куди. Ту волю не уник
			 Ніхто іще. Лиш мент – і вже немає
			 Тебе ніде. Весь світ навколо зник

			 Й вже не повстане. Сýрма заволає
			 В ту мить, коли чеснóта й гріх
			 Впадýть на терезú і вирок пролунає,
			 А ти триматимеш чудовисько за ріг
			 Й втопатимеш у юшці, що палає
			 Без часу й міри. Неосяжний сміх
			 Над долею нікчемною заграє
			 І розчавúть буття. Ти підеш за поріг
			 
			 Без вороття. Душа тоді узнає
			 Дух провидіння й чи раніш ти зміг
			 Бувати тим, який не заблукає,
			 Що шлях пізнав поміж земних доріг
			 Ще за життя. І янгол проспіває
			 Пісню рішáльну, сонм для тих, хто ліг
			 В землю скорботи. Суд вже не чекає
			 На каяття. Ти взнати істину устиг?
			 Пізнáєш смертю. Бог там сповідає… 



					  Павло Гай-Нижник
					  5 травня 2013 р.