2020
поезії
ВІЧНІСТЬ
Я́скрий дощ у мряковій чорно-стерні́. Нескінченний. І вічної прірви вітрила Заплітають на долі вузли дзигарі В зашморг лагідно й скубають крила… Ні, не янголи млосні й чорти-блукані́ – Рій миттєвостей… Часу чрево й могила. Ніц навколо й усе… тліє на вівтарі Коловертями жертв. Непізна́вана сила У вироку зача́ття, лиш в однім зерні, Засіяним колись з Любові. Світ – дитина, А в ній – його ж прадавні сенс і тягарі… У цяточці: Різдво, Богоподоба, Домовина.
27 грудня 2020 р.