"Плинність"
поезії
* * *
Твою' первинність обгорну своїм теплом,
Зігрію ним крихкý, як світ, природу,
Цнотливий цвіт укрию під крилом
І промолю', і прокричу, про зірку нóву Богу.
І вся планета вкриється добром,
А небо краплями чарíвну вмиє вроду,
І рознесé відлунням між дібров,
Що більш красі, і дивині, не буде переводу.
Невинність цю, що грає джерелом,
Вбиратиму немов цілющу воду,
Її співатиму як свій святий псалом
Й прошепочý, і пронесý її через негоду.
І всі тенета світу легко розірвý. Одним вузлом
Сплету дороги в згоду.
Ти стала мóїми і дійсністю, і сном,
Тебе вдихаю як Життя, як Долі нагороду.
Павло Гай-Нижник
12 січня 2013 р.