2020
поезії
ЦІННІСТЬ
Наступного, можливо, разу вже не стане. Ніколи. Ні на погляд, ні на ледве мить. І віч-на-віч чи ще колись вустами Сплести́ся в візерунок пощастить Заквітчано в розмаї нам й весня́не Світання стрітення чи повз не пролетить? Хто знає це? Лиш провидіння п’яне, Що грає долями й промовисто мовчить В час гласу присуду. Німими голосами. Туга в’яне і в марноті́ розп’ята шепотить Про плинність доль і майбуття незнане, Що вічне над життям все ж простримить Й цілунок його згасне в згадку про кохане. Ми зачакловані приречено. Рок вчить Про дар щоразу враз єднатися серцями І дотик рук хай кожен ніжністю щемить, І обійматися, мов вперше та востаннє, Й нехай весь світ у щасті пломенить…
30 вересня 2020 р.