«Відчуття»
поезії
ЦІЛУНОК
Зціли́ мене отруйним поцілунком, Що самозгу́би зойк лишає на губах І поглинає зпе́щеним грабунком Твердиню волі й первородний страх. Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком, Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком Десь за свідомістю, у незбагненних снах. І обійми́. Як пензля геній, що малюнком Милується у барвах, засмакуй в вустах Нектар розніженого світу. Візерунком Він закарбується в кохання скрижалях.
10 серпня 2018 р.