2020
поезії

САМОТНІСТЬ       

Моя́ самотність, чи тобі потрібні
Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
Що, зрештою, розтануть наче сніг.
Чи одинока ти у вечори досвітні,
Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
Упа́дуть легко попри вії квітні?
Під ноги просто. Й ними про́йде світ
І не помітить в часі. Мрії заповітні
Сум співчутливо зкри́люють в політ
І щастя зніжено усте́лює в тендітні
Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
Зими веснянок. Вніч світочі новітні
Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.