Павло
Гай-Нижник

"Плинність"
поезії

		  

			              ОМАНА

			 Не йди шляхом всевидячих сліпців,
			 Які, плазуючи, повчають як літати,
			 І затискаючи ґвалт тисячів ротів,
			 Вчать батогами мовчки розмовляти
			 Про вільність слів. У прірву манівців
			 Вони штовхають, аби там блукати
			 Ти б міг до скону, й не шукав шляхів
			 До світла правди. Де не розпізнати
			 Глас Господа від голосінь скопців,
			 Хотінь співати від тяжінь волати
			 У камері життя, де мряку ліхтарів
			 За сяйво сонця вчать тебе вбачати
			 Й довіку не прозріти. Бeзлічі життів
			 Безликих там готові розміняти
			 На блиск монети й на кінець світів,
			 Щоб ти себе зумів перебрехати
			 Й, уярмлений в душі обглоданій, катів
			 Своїх й у сoбі вже не міг здолати.



					  Павло Гай-Нижник
					  6 березня 2012 р.