«Відчуття»
поезії
НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ
У страчених незмріяних щоми́тях Злягли ми із світанками в будь-день. Там зорі згасли у життєвих жи́тах Й понурилися в сіру коловень Шляху самотнього у мареві, у ски́тах Довічних перегонів. В них лишень Сховались сподівання. У тих квітах – Утаємничення незгаданих пісень На доленосних скрижалевих плитах І тремт пилку нектару в зойку жмень, Що так і не зазорялись в орбітах, Не спалахнули сяянням знамень…
4 березня 2017 р.