"Плинність"
поезії
МИ ЛИШ ОДНІ
Кохана, уяви собі – ми лиш одні.
Самі-самісінькі. І всі
Далеко так, не на Землі.
Тут – тільки ми. І в нóчі тихі, і у дні –
Лиш ти і я… Немов у сні…
В кóси вплітатиму яснí
Розкішні перли зорянí.
Вмиватиму вуста твої
Сріблом джерел. Я у вогні
Серця' згартую в купині
Неопалимій. Блиски ж світовí
Принесуть в сад дощі рясні –
Квіткóві, вічно веснянí…
Нам завірюхи зимовí
Творили б роси казковí.
Ти тільки, люба, уяви – ми лиш одні.
Хоча б на мить… Як в дивині.
Павло Гай-Нижник
29 жовтня 2013 р.