«Відчуття»
поезії

МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ    

О, Ви – мозаїка очей двоногих душ, вінець природи!
Гра рас, вся райдуга людей і Божий куш! Усі породи
Народів різних і племен. Cобі подібні й антиподи,
Чому серед благи́х ідей творіння Ваше – світ незгоди!

Мільйони сльо́зових калюж й кривавих оргій хороводи
Ви славословите чимдуж? Чом не митці, а ляльководи
На п’єдесталах дум дітей, а в вас в пророках – воєводи
І лихварі оман. Зі скрижалей коли ви стерли дух свободи

Та право думки? Є дурман коней у гоні табуна і насолоди
З облуд юрби. Люд п’є гріх із долоні. А де ті праведні угоди
Про Рівність і Любов? Гряде бо кари час чи благо нагороди
За Шлях Діянь! І кров тавром вже пише вирок на клейноди!