Плинність
поезії
МОСКОВІЯ
Імперія гріха, сваволі й кр́ові,
Пітьми байстрючка, наречена зла,
Зачата в півночі під бубни шаман́ові,
Над світом білим тінню проросла
Із хащ болотяних закурене в полові
Дитя лукавого – країна-град Москва.
Московія – то плем’я без коріння-роду.
В ній угро-фінська Меря, Весь й Мордв́а,
В ній клапті Азії ординського наплоду,
Холуйство смердів – непроглядна мла,
Й поцуплене ім’я Слов’янського Народу
І назва вкрадена у Русів та слова.
Держава-виродок тиранів без любові
Себе у богообраність вдягла,
Імперську ж ницість – в лахи пурпурові.
А Бога загубила… Там здавн́а
Не вчать Мухаммада, ані вчення Христові,
Там б’ють чолом й правителям – хвала!
Павло Гай-Нижник
2 листопада 2011 р.