«Вічність»
поезії
І СІЛЬ… І ПОПІЛ…
В двоспіві неба і землі Зродились музи грозові. І зли́ва впала – кров в вогні. І рвуться вени шовкові́ Від ґвалту цноти світу… Гніт сказу лю́дяного цвіту Під славень схибленого міту Про непорочність заповіту, Що чу́дні людяні книші́ У п’єці війн, в сажі іржі – На згарищі любові. У тиші́… На цвинтарі – всі всім чужі Й споріднені у смерті – в сні. Без вороття. І біль. Пустеля о́кіл. В роз’ятреній душі, на дні – Життя лиш сіль і мертвий попіл.
8 жовтня 2022 р.