«Відчуття»
поезії
ГОЛОДОМОР
Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод, Застиглий, мов в воланні сказу хор. Тхне гласом оніміння й скону морок З істот земних – поко́рчених потвор, Й нутро їсть хробаком недбало. Холод Віє задушливо, весь світ – наче декор. Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́лок В життя встромляє чорний матадор І душу п’є недбало з пульсу жаху голод. Грає у пі́жмурки з свідомістю в терор До божевілля розум. Дух зжирає сховок Й висмоктує тремт серця смертний мор.
19 липня 2019 р.