2020
поезії
ГРІХ
Гріх – наче попіл, владний й без законів, Самотній все, як біль, мов блуд невороття І всеохопний в лабіринті сказу забобонів, Геть знурений в глибінь, у зчавлені чуття Й тихий як ніж, спис безлічі прокльонів, Що колупають рвань нутра до завиття І припорошують іржею (аж до сконів) Так рясно ниву прірви, щиро – в забуття. Душа – не таїна вчення ісусів чи неронів, А вирва й джерело з літописів життя, Тромб несвідомого і павутинь нейронів, Гній духу втіленого, знань і сприйняття Добра і зла в собі. Безмежжя і кордонів. Велич – уявна лиш, а ницість – безпуття Майбутності. Співзвучність тиші й дзвонів В Людини пошуках. Крізь гріх і каяття…
6 травня 2020 р.