«Відчуття»
поезії

* * *        

Дощилося. А вітер у спокусі розплітав
Букет волосся діви краплями в руках.
Примарою навкіл, як гребінцем, звівав
Косей мереживо в летючих вітряках
І владним подихом тендітно населяв
На серпантинки чари, наче по квітках,
Росинки діамантів неба. Рясно обіймав
Її підступно й вогко потай – в закутках,
Крізь сукню промокрившись. Спеленав
Весь стан розтішено собою. Як у снах
Зі спогадів. Колись і я ті перли милував
У розкоші суцвіть, заніживсь в пелюстках.
Розпещував блаженно їх, як мрію. Колихав
На плесі пристрасті, у прірвах й на зірках.
У яві забуття. Любила все вона, а я її кохав.
Як сонце райдугу з дощу, розвіяну у прах.