«Вічність»
поезії
ДЕ СЕНС?
Де сенс? У ти́ші, що колише вітер, Чи у сльозі, яку колись я витер? А може у обіймах в час тривог Чи у сплетіннях долевих полог Та в їхнім цвіті? В чарах літер Життєпису, що писано як витвір Любові вищої, дар сяяння зірок Замріяних у щасті, мов з казок? Неначе диво Роду – Заповіте… Чуттів до скону у тобі́, наш світе? Й коли Хтось вже завершить епілог, Знай, мила, я кохав воістину як Бог.
12 лютого 2021 р.