Інші
поезії
ЗГАСАННЯ ЗОРІ Байдужа небові зоря Поволі в самоті згасає Й незмітно т́yскне догоря І блиск минулого втрачає. Позбавлена його тепла Вона у темряві змерзає Й поміж сузір’яного тла Всіми покинута зникає Щоб тихо вмерти. Без вогня В ній сяйво більше не заграє, І знов не спалахне борня За іскру світла. Не згадає Про нею й небо. А зоря В останнім зойку все лунає, Що лиш йому вона сія, Й зчезаючи у нім, кохає. Павло Гай-Нижник 23 вересня 2011 р.