Павло
Гай-Нижник

"Плинність"
поезії

			Не стримуйте на злеті мóю мрію
			Вона лишé мене збентежує, я встóю
			Поміж вітрів і навіть не зомлію
			Коли спущýся і піду ходóю.

			І ширший шлях не вказуйте спиною,
			Не вартий я його. Піду з собою
			Стежиною хвилястою, вузькою
			До джерела з цілющою водою.

			Не закривайте очі мені знову
			Їх встигне ще заплющити труною
			Той, хто відкрив колись, і Той, який промову
			Вдихнув в уста й пильнує вже за мною.

			Не затуляйте слів моїх юрбою,
			Їм простір треба й дихать широтою,
			Вони свободою живуть й летять стрілою
			До тих, хто чує... Хто живе красою.

			Не затискайте серце моє щільно
			Поміж одвірки й не тисніть стіною...
			Воно клекоче й так уже не вільно –
			Людини біг все не дає спокóю.

			Не заливайте, прошу, душу мóю
			Бетоном й склом, оманою крихкою,
			Дайте лягти їй м’яко між травою
			Поки тримається вона іще зі мною.


					  Павло Гай-Нижник
					  26 травня 2011 р.