Павло Гай-Нижник

УКРАЇНА: ПАСТКА ЗЕМЛІ

Опубліковано: Гай-Нижник П. Україна: пастка землі // Павло Гай-Нижник – доктор історичних наук. Особистий сайт. – 2020. – 31 березня [Електронний ресурс] Режим доступу: http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2020doc_zemlya.php

31 березня 2020 р. Верховна Рада України, під час пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) та оголошеного з цього приводу в державі карантину, проголосувала за запровадження в Україні вільного ринку землі. За відповідний документ у другому читанні та в цілому проголосували 259 народних депутатів.

До відома тих, хто волав проти ухвалення закону про вільний ринок землі на чолі з «народними захисниками» – партією «ЄС» та її філією «Голос»... Та наразі не про закон...

Вишенька на тортику для довірливих: партії Порошенка та Вакарчука, які галасували «проти» продажу землі, на справі підтримали цей закон і проголосували «за» нього...

Вітаю... Може навчитеся, нарешті, не слухати гарні промови й припинете хворіти на прокляття пам'яті, а спробуєте судити по справах і думати критично... бажано мізками...

Хоча б з огляду на ось це: де-факто ринок землі сільськогосподарського призначення, тіньовий ринок землі, вже давно існує й розквітнув, як і давно в Україні вже з’явилися латифундисти та такий дикий принцип як рекет врожаю.

Зауважу при цьому, що деякі особи давно приватизували земельку, як от: А.Веревський (бл. 600 тис. га), О.Бахматюк (бл. 570 тис. га), Ю.Косюк (бл. 370 тис. га), О.Кравчук (бл. 240 тис. га), Р.Ахметов і В.Новінський (по бл. 123 тис. га кожний), сім’я Ґереґ (бл. 121 тис. га), П.Порошенко (бл. 100 тис. га) тощо.

Тепер же «тіньові» власники і латифундисти отримали можливість узаконити їхнє незаконнне приватне набуття і володіння с/г землею під час «мораторію» й, на додаток, прикупити ще земельки (без конкурентів і сентиментів). Тому ніхто з них й не збирався відхиляти той закон, а вас вкотре обвели навколо пальця байками про народну землю і про «поправки»...

Чому не голосували «за» путіно-медвечукісти (ОПСЖ)? А навіщо… Вони заздалегідь знали, що у земельної коаліції зеленських – порошенків – вакарчуків голосів вистачить. Тож тепер їхній олігархат віддячить тим олігархам і займуться вони усі спільно «земельним питанням», а їхні рупори у Раді та у ЗМІ верещатимуть плебсу про «зраду» та «продаж» Батьківщини, розсортовуючи цю землю по власних кишенях… Скоро ж вибори…

І не створюйте собі кумирів... Бо, насправді, їм на вас байдуже, адже ви – лише статистика на виборах і розхідний матеріал у досягненні власних політико-приватних забаганок!

Завтра вони вас переконуватимуть, що завдяки їм закон таки поправили і він, насправді, тепер ну аж дуже навіть непоганий... Не вірите? Чи ви ще й досі марите у рожевих ілюзіях?

По-ро-шен-ко! Ва-кар-чук! Ура!

Що ж, в Україні жваво дискутують й сперечатимуться ще довго щодо «земельного питання».

Я, до речі, за впровадження вільного ринку землі... Проте:

1) не на цих умовах і не за таких правил гри;

2) не під час карантину і

3) не на догоду МВФ...

Решта все – побрехеньки та крутійство...

І ще. Нагадаю, принагідно, що подібна заборона (мораторій) діє, як крім донедавна в Україні, в таких «розвинутих» державах як Конго, Венесуела, Куба, Таджикистан, Північна Корея, Білорусь. Водночас, у деяких демократичних країнах найбільшим земельним власником залишається держава, не зазіхаючи при цьому на сформовані ринкові відносини (Канада, Австралія, Ізраїль).

Додам й таке: 22 травня 2018 р. Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України». Суд визнав земельний мораторій порушенням права людини розпоряджатися своєю власністю, гарантованого ст.1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, а також ст.41 Конституції України, за відсутності дієвого ринку землі сільськогосподарського призначення.

Тим не менш, на тлі «земельного питання» розігрувалися політичні маніпуляції, що іноді переростали в істерики лівих популістів чи правих спекулянтів й мега-орендарів, що кидають «недоїдки-копійки» як сплату зубожілим селянам-володарям паїв, у той час, коли прислуга олігархату й латифундістів (шахраїв, що вже давно в «темну» незаконно скупили цю землю і ці надра).

Водночас у суспільстві ніхто фахово не обговорював умови та нюанси законопроекту і, звісно ж, можливі правки та доповненння, які варто було би внести до часу його другого читання у Верховній Раді. Йдеться, власне, про законодавчі аспекти щодо:

✓ зверхність, роль та повноваження держави як уособлення українського народа-суверена і гаранта національної безпеки в контексті запровадження / дії ринку землі сільськогосподарського призначення;

✓ заборони/дозволу права продажу іноземцям;

✓ умови приватизації, продажу, аренди та правової регуляції;

✓ процедуру дотримання і запобіганню монополізму у володінні землею;

✓ законодавчий перебіг набуття власності;

✓ обмеження обсягу володіння землі одним власником;

✓ запровадження перевірки чистоти (законності) походження коштів тих, хто прагне придбати землю;

✓ доцільність та статутний (основний та резервний) капітал Державного Земельного банку;

✓ умови обробки с/г землі та дотримання екологічних стандартів;

✓ правовий захист дрібного і середнього землевласника тощо...

А також, зокрема, щодо лакмусації «тіньових» власників і латифундистів та з'ясування законності їхнього приватного набуття і володіння с/г землею ще за відсутності правового ринку землі (тобто, за часів чинності дії мораторію).

Особиста чи вузькопартійна доцільність і блюзнірство визначали і визначатимуть риторику і позицію прихованих політичних перевертнів на тлі соціального зубожіння, суспільного нігілізму та елементарної безграмотності люмпен-маси, що насправді є лише фіговим листочком профанації земельного питання як такого та вічної стагнації уресерівської «новітньої» української державності й позавчорашньої соціально-економічної моделі затхлого державно-політичного ладу «сучасної» України.