Павло Гай-Нижник

Дещо про Японію, сукню однієї особи
та про "експертів" з кольорів й інтронізацій...

В останній час з закутків інтернету з'явилися сотні "експертів" з дипломатичного протоколу та "фахівців" з японського імператорського дрескоду та правил інтронізації, які і слів подібних у житті своєму не чули до цієї миті.

Що ж то за заборонені кольори? Вони були встановлені у традиційній Японії, монополію на використання яких мав лише певний посадовець або чиновник. Система заборонених кольорів була вироблена у VIII ст.

Кольором імператорської родини Японії є сумаховий колір. Сумаховий колір символізує сонячне сяйво. Він був кольором верхнього одягу, який мав право носити лише імператор Японії.

Сім додаткових заборонених кольорів були встановлені у Х–ХІ ст.

У ХІХ ст., в період Мейдзі, заборону було знято з усіх кольорів, окрім сумахового, жовто-рудого та гарденійового.

Використання цих трьох кольорів підданими (!) імператора Японії було суворо заборонене до 1945 року! Від того часу вони перестали бути законодавчо забороненими.

Читайте, наприклад, закон про Імператорський дім від 1947 р., який діє і до нині й в якому розписано правила придворного одягу, ритуалів, інтронізації нового монарха тощо.

Тож система заборонених кольорів була вироблена в VIII ст., за часів існування системи ріцуре, й збережена до сьогоднішніх днів, однак більш не має юридичного статусу. Відтак сьогодні "заборонені" кольори існують лише умовно.

Придворні (!) наряди піддавалися регламентуванню півтори тисячі років тому, проте в сучасній Японії вони де-юре не зафіксовані, є лише ритуалом дотримання традиції й свят і загалом у суспільстві цьому не надають значення.

Крім того, не треба забувати, що існують відмінності між придворними і дипломатичними ритуалами.

Ба більше, наприклад, імператор і імператриця можуть протягом 15 хвилин змінити традиційне вбрання на сучасний, і на це ніхто не зверне уваги. Сьогодення висуває перед імператорською родиною новий виклик: спадкоємцем престолу може бути лише нащадок чоловічої статі, а у нового імператора є лише донька (тож, або доведеться знову вкотре змінити імператорські спадкові звичаї, або ж наступним імператором стане небіж нині правлячого).

Зрештою, не варто забувати, що сьогоднішня Японія є унітарною демократичною національною державою з парламентською конституційною монархією. Її основний закон - Конституція 1947 р., що була ухвалена під тиском США після поразки країни в Другій світовій війні. Він базується на недоторканності прав людини, принципах пацифізму та визнанні японської нації носієм державного суверенітету. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки – законодавчу, виконавчу і судову. Першу представлено Парламентом, другу – Кабінетом міністрів і місцевими органами виконавчої влади, третю – Верховним і регіональними судами. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних сил.

Імператор Японії є лише формальним головою держави, лише символом державності і національної єдності. Його позбавлено права керувати країною й він виконує лише церемоніальні функції.

Фактичним головою держави виступає прем'єр-міністр, голова Кабінету міністрів, а найвищим органом державної влади є двопалатний Парламент, найстаріший в Азії, до речі (він складається з нижньої Палати представників і верхньої Палати радників).

P.S. І ще. Раджу багатьом, надто жінкам-критиканшам, переглянути власні світлини, скажімо, на своїй сторінці у ФБ й оцінити їхню "бездоганність" та стильність тощо. Критика завжди доречна з вуст тих, хто є фахівцем з того чи іншого питання й коли вона є обґрунтованою...

І справа тут не об'єкті критики, а в фаховості "фахівців-критиканів", в експертності "експертів" та в аморальності моралізаторів...