hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Шановні друзі, наш сайт існує завдяки лише Вашій фінансовій підтримці. Не забутьте скласти благодійну пожертву на наш рахунок: ПриватБанк - 4149 6090 0384 6062
Dear friends, our website exists because of your financial support. Don’t forget to donate to this bank account: 4149 4993 8247 2718 (USD)

Павло Гай-Нижник


Книга про те, як монахи-церковники
із старшиною козацькою правá та Гетьманат ділили

(Деякі міркування щодо монографії В. В. Омельчука
«Києво-Печерська лавра у політико-правовій моделі Гетьманату
за правління Кирила Розумовського»
)

Києво-Печерська лавра в політико-правовій моделі Гетьманату


Опубліковано: Гай-Нижник П. Книга про те, як монахи-церковники із старшиною козацькою правá та Гетьманат ділили (Деякі міркування щодо монографії В.В.Омельчука «Києво-Печерська лавра у політико-правовій моделі Гетьманату за правління Кирила Розумовського») / Павло Гай-Нижник // Омельчук В. В. Києво-Печерська лавра в політико-правовій моделі Гетьманату за правління Кирила Розумовського / В.В.Омельчук. – К.: Золоті ворота, 2016. – С.392–394.

У науковому доробкові, що пропонується увазі читача, йдеться про кінець далекого романтично-практичного XVIII ст., коли минуло ціле століття від початку героїчної Національно-визвольної революції 1648–1676 рр., коли народ український пережив державницьку Руїну й коли гра історичної долі висунула на небосхил примарної дійсності жевріючу надію відновлення прав і вольностей козацьких у новому Гетьманаті, хай навіть й у зпетербуржчиних шатах царату.

В умовах поступової втрати української державності відійшла у минуле доба кровопролитних війн із Річчю Посполитою, Москов¬ським царством, Кримським ханатом та Оттоманською Портою за власну національну окремішність та державність. Українські землі перетворюються на арену запеклого протистояння у світовому турнірі потуг сусідніх держав-хижаків.

Не випадково, широкий козацький загал та посполиті відходять від прямого протистояння на захоплених північно-східними загарбниками землях. Натомість, у середовищі козацької старшини визріває план відновлення інституту Гетьмана та реанімації наріжних інститутів козацької державності завдяки хитромудрій комбінації. У його перебігу очільником Лівобережної України стає брат фаворита імператриці Єлизавети Олексія Розумовського – Кирило, якому на час виборів Гетьмана виповнилося 22 роки. Саме завдяки цій комбінації вдалося відтермінувати остаточне знищення Гетьманату, почати реформування адміністративно-територіальної та судової систем Лівобережжя. Логічним став і перегляд моделі державно-церковних взаємин, з огляду на живі традиції попередніх гетьманів. І це при далеко неоднозначній позиції верхівки українського духовенства ще з часів тривання визвольних змагань середини ХVІІ ст. Натомість, у ХVІІІ ст. Церква вже не лише їх не підтримує, а й виступає в одному спільному таборі з поневолювачами Української землі.

Гетьманат та Києво-Печерська лавра здавна були тісно пов’язані в національній історії українського народу на різних етапах його державотворення. Тож, не випадково, на ці зв’язки, а радше – протистояння, звернув увагу й український історик Володимир Омельчук. Його робота “Києво-Печерська Лавра у політико-правовій моделі Гетьманату за правління Кирила Розумовського”, присвячена аналізу конфліктних вимірів взаємин Києво-Печерського монастиря та козацьких адміністративно-судових органів, є вагомим внеском у вивчення ранньомодернової історії нашої державності, особливо з огляду на буремні перипетії останнього злету козацького Гетьманату ХVІІІ ст. Цілком слушно ці суперечки, що тривали десятиліттями, були визначені автором як “судові війни”.

Дослідження В.Омельчука, власне, присвячене перебігу розгляду конфліктних ситуацій Києво-Печерської Лаври як з іншими монастирями, так і, насамперед, що варто окремо виділити, з козацькою старшиною. При цьому зауважу на відсутності у вітчизняній історіографії окремого спеціального дослідження, присвяченого взаєминам Києво-Печерської лаври та Гетьманату за правління К.Розумовського. Автор характеризує діяльність кодифікаційних комісій Гетьманату, модернізаційні адміністративно-судові новації 50-х рр. ХVІІІ ст. та судову реформу 1760–1763 рр., ілюструючи їх чисельними прикладами з практики козацьких адміністративно-судових установ. Водночас, вказані зміни розглядаються у контексті збільшення ефективності функціонування усіх інститутів Гетьманату. У роботі, насамперед, акцентується увага на питанні українського державотворення, правовій культурі українського народу.

Наукову вартість дослідження посилює й той факт, що при написанні роботи В.Омельчуком було залучено різноманітні архівні матеріали з Центрального державного історичного архіву України у м. Києві та Інституту Рукопису Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського, насамперед матеріали Генеральної військової канцелярії, Генерального військового суду, окремих полкових канцелярій та судів, Київської губернської канцелярії, Києво-Печерської лаври тощо.

Разом з тим, хотілося б звернути увагу на потребу чіткого диференціювання судових справ, які за правління К.Розумовського розглядалися на центральному та місцевому рівнях. Окремою сюжетною лінією може стати і розгляд справ щодо Лаври у сотенних канцеляріях, а також діяльність Сенату як апеляційної установи щодо цих справ (до відновлення інституту Гетьмана). Утім, висловлені побажання не знижують наукового значення цієї роботи, а навпаки, сподіваюся, стануть поштовхом до її структурного поглиблення та фактологічного доповнення. Також хотілося б, аби дослідження супроводжувалося і ґрунтовнішою англомовною анотацією, що дозволило б використовувати її основні результати й науковцям з інших країн. Для зручності користування доречними були б географічний та іменний покажчики.

Зазначу також, що монографія Володимира Омельчука “Києво-Печерська лавра у політико-правовій моделі Гетьманату за правління Кирила Розумовського” є вартісним науковим дослідженням, достатньо логічно структурованим й вводить до наукового обігу низку нових історичних відомостей, які розкривають процесуальні особливості українського судочинства доби козаччини. Робота є першою розвідкою подібного формату, що разом з тим враховує доробки та напрацювання попередніх авторів та базується на поважному масиві документальних джерел.

Сподіваюся, що дана робота змусить нас по-новому сприйняти твердження про тяглість української правничої системи, її національний характер на різних етапах боротьби за втілення в життя Української державної ідеї та утвердження Української Держави. Безсумнівно, пропонований увазі читача науковий доробок В.Омельчука, стане у нагоді дослідникам історії держави і права Гетьманату ХVІІ–ХVІІІ ст., а також викличе щирий інтерес серед широкого кола читачів і шанувальників української минувшини.


Доктор історичних наук,
завідувач відділу історичних студій
Науково-дослідного інституту
українознавства МОН України
Павло Гай-Нижник



 
БУЛАВА Youtube Youtube