05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Дописи у facebook
10 червня 2016 р.
Симетрична відповідь: встановити Національний день пам'яті жертв
"геноциду, вчиненого Річчю Посполитою за пацифікації
та польськими націоналістами під час ІІ світової війни",
а в додаток й День скорботи за жертвами операції "Вісла",
вчиненої Польською державою у змові зі сталінським СРСР?!
Асиметричною ж має стати зміцнення політики "м'якої сили" й
припинення україномовного лінгвоциду та геноциду історичної науки в Україні!
Верхня палата польського парламенту ухвалила постанову щодо Волинської трагедії. У резолюції сенатори закликають польський Сейм встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв "геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої".
Ну що ж, це стане черговим тестом для української владно-політичної верхівки. Повякають незграбно і проковтнуть, або ж зроблять вигляд, що не помітили, або й більше - почнуть знову вибачатися! Тож, вкотре підтвердять діагноз від Т.Шевченка: "Раби, підножки, грязь Москви! Варшавське сміття!".
З іншого ж боку, "союзнички" вже засвідчили ціну їхньої "дружби" й те, що ніякого союзу не існує, є лише намагання стримати Москву українською кров'ю й, водночас, вичавити з нашого скрутного становища якомога більше політичних, економічних та своїх мрійно-імперських псевдоісторичних лядських дивидентів задля вгамування ностальгічного гонору.
Ну, а може й нам відповідь здійснити: оголосити геноцидом винищення українців, вчиненого Польською державою під час її політики пацифікації й, заразом ще й встановити Національний день пам'яті жертв "геноциду, вчиненого Річчю Посполитою за пацифікації та польськими націоналістами під час ІІ світової війни", а в додаток й День скорботи за жертвами операції "Вісла", вчиненої Польською державою у змові зі сталінським СРСР?!
Можливо вони тоді усвідомлять, що історію треба не лише пам'ятати, а й знати, що будь-що у ній має свої зумовлення, причини і наслідки! Можливо тоді політики зрозуміють, що історичне політиканство немає нічого спільного з історичною пам'яттю...
Чи стане це попередженням українській владі не лише про те, що політика страуса у міжнародній гуманітарно-освітній сфері завдає незрівняного удару по державі Україна, що існує таке поняття як "м'яка сила" й що смертельно небезпечно провадити в Україні лінгвоцид української мови та геноцид вітчизняної історичної науки тощо!
Разом з тим факт ухвалення подібної резолюції засвідчує про бездіяльність президента Порошенка (який вже вибачався перед поляками за "Волинь"), виявши цим зневагу до українського народу й засвідчивши власний космополітизм, мовчанка щодо плюндрування наших могил, травля й образи щодо української нації за недавніх подій під час хресної ходи у Перемишлі! Українська влада і дипломатія змовчала. Попри це уже тепер відповідь офіційного Києва має бути блискавичною і жорсткою! Негайно мусить втрутитися українська влада і українська дипломатія! Інакше може піти (і буде!) ланцюгова реакція на рівні громадських дій та акцій відплати з боку українських правих і патріотичних сил!
