Павло Гай-Нижник

Ґольденвайзери

ҐОЛЬДЕНВАЙЗЕРИ - родина. Олександр Соломонович (14 (26).02.1855, м.Катеринослав, нині Дніпропетровськ, за ін. даними - м.Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. - 24.05 (06.06.). 1915, Київ) - правознавець, адвокат, публіцист. Закін. С.-Петербур. ун-т. Від 1880-х рр. мешкав у Києві, займався адвокат. практикою. Був головою Київ. комісії присяжн. повірених, очолював Т-во допомоги особам, звільненим з ув'язнення. Автор праць із цивіл. права ("Социальное законодавство Германской империи: страхование рабочих от несчастных случаев, на случай потери способности к труду и старости", 1890; "Современная система наказаний и ее будущность по трудам парижского пенитенциарного конгресса", 1896) та присвяч. творчості Л.Толстого ("Преступление - как наказание, а наказание - как преступление: мотивы Толстовского "Воскресения"", 1911; усі - Київ). Також вміщував свої статті у період. вид., зокрема в "Юридическом вестнике", "Вестнике права", "Русской мысли". Брав участь у міжнар. юрид. конгресах у Будапешті, Парижі, Вашингтоні. Зібрав значну б-ку, більшість книг якої нині зберігається у фондах НБУВ. Його брат Мойсей Соломонович (1860-ті рр. - 1921, Варшава) - історик, етнограф, бібліофіл. 1920 вивіз у Польщу найціннішу частину своєї б-ки - рідкісні прижиттєві вид. рос. і європ. класиків, книги з автографами і маргіналіями, колекцію ельзевірів, франц. ілюстров. вид. 18 ст. та ін. Сини Олександра Соломоновича: Олександр (17 (29).01.1880, Київ - 06.07.1940, м.Портленд, шт. Орегона, США) - антрополог (фахівець у галузі антропології ірокезів); Олексій (1890 - 1979) - правознавець, громадський діяч. Олександр Олександрович здобув ступ. д-ра у Колумбій. ун-ті (Нью-Йорк, 1910). Викладав у цьому Ун-ті (до 1919), Школі соц. дослідж. (Нью-Йорк), Орегон. ун-ті (м.Юджін) і Рідколеджі (Портленд). Досліджував давні культури з погляду інтелект. психології та психоаналізу; розглядав понятій. світ неписем. народів як мало відмінний від світу сучас. людини. Написав один із перших у США підруч. з антропології "Early Civilization" ("Рання цивілізація", 1922; перевид. - London, 1937), пр. "History, Psychology and Culture" ("Історія, психологія і культура", 1933). Олексій Олександрович 1912 закін. Ун-т св. Володимира у Києві. Від 1919 - на еміграції у Німеччині. Був зав. відділу юрид. допомоги при Союзі рос. присяж. адвокатури в Німеччині, Нансенів. комісії у справах біженців при Лізі Націй. Після приходу до влади у Німеччині нацистів 1937 виїхав до США. Автор кн. "Киевские воспоминания" (1921), "Якобинцы и большевики: психологические параллели" (Берлин, 1922), "Я.Л.Тейтель (1850-1935)" (1944), зб. статей і промов "В защиту права" (Нью-Йорк, 1952). Брав участь у написанні "Книги о русском еврействе" (Нью-Йорк, 1960, т.1; 1968, т.2).

Опубліковано: Гай-Нижник П.П. Ґольденвайзери // Енциклопедія Сучасної України. - Т.7. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. - С.65-66.